чим відрізняються мови програмування низького та високого рівня

чим відрізняються мови програмування низького та високого рівня

Мови програмування нижчого рівня оперують сутностями ближчими машині: байти, адреси, інструкції. Текст програми на мові високого рівня зазвичай набагато коротший ніж текст такої самої програми на мові низького рівня, проте програма має більший розмір. Область застосування. Універсальні та спеціалізовані. Спеціалізовані мови теж бувають Тьюрінг-повні, та все ж їх область застосування обмежена, як, наприклад, у мови shell. Підтримувані парадигми програмування. Об'єктно-орієнтовані, логічні, функційні, структурні… Імперативні мови базуються на ідеї змінної, значення якої змінюється присвоєнн.

Чим відрізняються мови програмування? Спочатку команди для комп’ютера писали за допомогою звичайних двійкових кодів і програма виглядала дуже громіздкою, її написання займало багато часу. З часом такі двійкові коди замінялись певними позначеннями, більш зрозумілими для людини. При цьому створювалися правила, а з часом і програми, які автоматично здійснювали переклад записаних таким чином програм для комп’ютера на мову машинних кодів. Мови програмування можна поділити на дві групи: мови низького рівня та мови високого рівня. Машинна мова — набір команд, які виконуються безпосередньо центральним процесором.

Мова низького рівня - це мова програмування, призначений для певного типу комп'ютера і відображає його внутрішній машинний код; мови низького рівня часто називають машинно-орієнтованими мовами. Їх складно конвертувати для використання на комп'ютерах з різними центральними процесорами, а також досить складно вивчати, оскільки для цього потрібно добре знати внутрішні принципи роботи комп'ютера. Мова високого рівня - це мова програмування, призначений для задоволення вимог програміста; він не залежить від внутрішніх машинних кодів комп'ютера будь-якого типу. Мови високого рівн.

Мови програмування більш високого рівня дають більший нам спектр можливостей і вони більш оптимізовані, но при цьому вони на порядок тяжкіші ніж мови низького рівня які набагато простіші і не мають такий спектр можливостей, та і в плані оптимізації вони не такі хороші. Для невеличких програм низькорівневі мови пригодяться, а для великих проектів тільки високорівневі мови програмування.

Мета: навчальна: ознайомити учнів з поняттям мови програмування та її складових розвивальна: сприяти розвитку логічного мислення, пам’яті, уваги, спостережливості; виховна: виховувати інформаційну культуру; Тип уроку: урок засвоєння нових знань. Хід уроку І. Організаційний етап ІІ. Актуалізація опорних знань Що називають алгоритмом та програмою Що або хто може бути виконавцем.

До мов низького рівня належать мови асемблера (від англ. to assemble - складати, компонувати). У мові асемблера використовуються символьні позначення команд, які легко зрозуміти і запам'ятати. Замість послідовностей двійкових кодів команд записуються їх символьні позначення, а замість двійкових адрес даних, які використовуються під час виконання програми, - символьні імена цих даних. Використання мов високого рівня надає можливість описувати програми для комп'ютера, використовуючи загальноприйняті позначення операцій і функцій. Та програми, що написані на мовах програмування високого рівня (алгоритмічних мовах програмування), комп'ютер "не розуміє".

Мови програмування високого і низького рівнів. Програми для перших ЕОМ складалися машинною мовою, вельми далекою від понять, якими оперує людина. Алфавіт машинної мови складається тільки з двох символів {0, 1}. Для складання програм на такій мові була потрібна досить висока кваліфікація. Програмісти, зацікавлені в полегшенні своєї праці, і виробники ЕОМ зацікавлені в розширенні ринку, стали шукати вихід. Першим кроком на шляху створення мов, що містять поняття, близькі поняттям людини, стали мови, що перекладають символічні імена в машинні коди (асемблер). До мов програмування низького рівня н.

Рівень абстракції. Мови програмування високого рівня оперують сутностями ближчими людині, такими як об'єкти, змінні, функції. Мови програмування нижчого рівня оперують сутностями ближчими машині: байти, адреси, інструкції. Текст програми на мові високого рівня зазвичай набагато коротший ніж текст такої самої програми на мові низького рівня, проте програма має більший розмір. Область застосування. Універсальні та спеціалізовані. Спеціалізовані мови теж бувають Тьюрінг-повні, та все ж їх область застосування обмежена, як наприклад у мови shell.

До мов низького рівня належать мови асемблера (від англ. to assemble - складати, компонувати). У мові асемблера використовуються символьні позначення команд, які легко зрозуміти і запам'ятати. Замість послідовностей двійкових кодів команд записуються їх символьні позначення, а замість двійкових адрес даних, які використовуються під час виконання програми, - символьні імена цих даних. Використання мов високого рівня надає можливість описувати програми для комп'ютера, використовуючи загальноприйняті позначення операцій і функцій. Та програми, що написані на мовах програмування високого рівня (алгоритмічних мовах програмування), комп'ютер "не розуміє".

До групи мов низького рівня входять машинні мови і мови символічного кодування: Автокод, Асемблер. Оператори цієї мови - це ті ж машинні команди, але записані мнемонічними кодами, а в якості операндів використовуються не конкретні адреси, а символічні імена. До мов програмування високого рівня відносять Фортран (Перекладач формул - був розроблений в середині 50-х років програмістами фірми IBM і в основному використовується для програм, що виконують природно - наукові та математичні розрахунки), Алгол, Кобол (Комерційний мову - використовується, в першу чергу, для програмування економічних завдань), Паскаль, Бейсік (Був розроблений професорами Дармутского коледжу Джоном Кемені і Томасом Курц.), Сі.

Мова програмування - формальна знакова система, призначена для запису комп'ютерних програм. Мова програмування визначає набір лексичних, синтаксичних і семантичних правил, що задають зовнішній вигляд програми і дії, які виконає виконавець (комп'ютер) під її управлінням. З часу створення перших програмованих машин людство придумало вже більше восьми з половиною тисяч мов програмування. Кожного року їх число поповнюється новими.

Мови програмування нижчого рівня оперують сутностями ближчими машині: байти, адреси, інструкції. Текст програми на мові високого рівня зазвичай набагато коротший ніж текст такої самої програми на мові низького рівня, проте програма має більший розмір. Область застосування. Універсальні та спеціалізовані. Спеціалізовані мови теж бувають Тьюрінг-повні, та все ж їх область застосування обмежена, як, наприклад, у мови shell. Підтримувані парадигми програмування. Об'єктно-орієнтовані, логічні, функційні, структурні… Імперативні мови базуються на ідеї змінної, значення якої змінюється присвоєнн.

– мови низького рівня (машинно-залежні) – Assembler тощо; – мови високого рівня (орієнтовані на користувача до певної міри); – Pascal, C, Fortran тощо; Як окремий напрямок слід виділити мови програмування баз даних, призначені для маніпуляції великими централізованими масивами даних і отримання з них інформації. Багато з цих мов (Access, FoxPro, 4GL та ін.) мають розвинені процедурні елементи. Мови програмування низького рівня орієнтовані на конкретний тип процесора і враховують його особливості. Їх переваги: за допомогою мов низького рівня створюються ефективні і компактні програми, оскільки розробник отримує доступ до всіх можливостей процесора.

Розрізняють мови низького і високого рівня. Мови програмування низького рівня, звані іще машинними мовами, — це ті мови, які комп'ютер сприймає безпосередньо, тобто це мови машинних команд даної моделі комп'ютера. Процес опису конкретного алгоритму на мові машинних команд називається програмуванням в машинних кодах. Для виконання цієї роботи програміст повинен твердо знати коди всіх машинних операцій, призначення і особливості застосування кожній з них, а також пам'ятати адреси конкретних елементів пам'яті, що бережуть ті або інші операції. Процес розробки такої програми на.