літературна мова ознаки

літературна мова ознаки

Літературна мова характеризується такими найголовнішими ознаками: унормованість; стандартність; наддіалектність; поліфункціональність; стилістична диференціація; наявність усної і писемної форм вираження. Унормованість літературної мови передбачає наявність у ній чітких, обов'язкових правил вимови звуків, наголошування, вживання слів, творення та використання граматичних форм, синтаксичних конструкцій тощо.

Найістотніші ознаки літературної мови. Мова є однією з найістотніших ознак нації і реально існує як мовна діяльність членів відповідної етнічної спільноти. Літературна мова - це унормована, регламентована, відшліфована форма існування загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей. Вона вважається найвищою формою існування мови.

Найістотніші ознаки літературної мови. План. 1. Мета, предмет і завдання курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)». 2. Поняття національної та літературної мови. Літературна мова –вища форма вияву української національної мови, відшліфована форма загальнонародної мови, якій властиві: · багатофункціональність (охоплює всі сфери комунікативної діяльності суспільства); · унормованість (оперує загальноприйнятими усталеними нормами)

Літературна мова - це унормована, регламентована, відшліфована форма існування загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей. Вона вважається найвищою формою існування мови. Літературна мова характеризується такими ознаками: ^ унормованістю;^ уніфікованістю (стандартністю);^ наддіалекгністю

Літерату́рна мо́ва — це оброблена, унормована форма національної мови, як в писемних так і в усних різновидах, що обслуговує культурне життя народу та всі сфери його суспільної діяльності: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей. Вона характеризується унормованістю, уніфікованістю, стандартністю, високою граматичною організацією, стилістичною диференціацією.

Літературна мова - це вища (наддіалектпая) форма існування мови, для якого характерні висока ступінь обработанности, поліфункціоналиюсть, стилістична диференціація, тенденція до регламентації. літературна мова нації таких обмежень не має: основною ознакою розвинутого національного літературної мови є його загальнонародний, наявність єдиних (наддіалектного) норм, загальних для всіх членів національної спільноти, що охоплюють всі сфери мовної комунікації

Літературна мова — це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей. Вона характеризується унормованістю, уніфікованістю, стандартністю, високою граматичною організацією, розвиненою системою стилів. Унормованість — головна ознака літературної мови.

1.Літературна мова і її ознаки. ітературна мова – це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує основні сфери діяльності, культурні потреби народу, художньої літератури, періодичних видань, радіо, науки, державних установ. Вона має дві форми – усну (усне мовлення розраховане на слухове сприйняття, яке швидко проходить і дослівно його повторити важко) й писемну (розраховане на.

Вищою формою української національної мови є літературна мова. Вона розвинулась на основі писемної форми загальнонародної мови в процесі історичного розвитку. Характерні ознаки: максимальна емоційність, багатство інтонацій, різний темп мовлення, логічний зв'язок між фактами й положеннями виступу, вміння робити правильні логічні наголоси, монологічність мовлення, усна форма спілкування.

Літературна мова характеризується такими найголовнішими ознаками: · унормованість; · стандартність . Українська літературна мова має розвинену систему орфоепічних, акцентуаційних, орфографічних, пунктуаційних, лексичних, словотвірних, граматичних, стилістичних норм.

Найістотніші ознаки літературної мови. Мова – найважливіший засіб спілкування людей, тобто засіб вираження і передавання думок, почуттів, волевиявлень. Мова – суспільне явище, що виникає, розвивається, живе і функціонує в суспільстві. Форма існування мови – мовлення, тобто різноманітне використання мови в усіх сферах громадського та особистого життя. Державною мовою в Україні може бути лише літературна українська мова як мова корінного народу.

Найістотніші ознаки літературної мови. Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя, ввібравши в себе окремі діалектні риси інших наріч. Зачинателем нової української літературної мови був І.П. Котляревський - автор перших високохудожніх творів українською мовою ("Енеїда", "Наталка Полтавка", "Москаль-чарівник"). Він першим використав народно розмовні багатства полтавських говорів і фольклору.

Літературна мова — варіант загальнонародної мови; загальнонаціональна мова, оброблена майстрами (письменниками, науковцями, митцями, учителями та ін.), відзначається наявністю орфоепічної та граматичної норми й обслуговує багатоманітні культурні потреби народу. Літературна мова — це оброблена, унормована форма загальнонародної мови, яка в писемному та усному різновидах обслуговує культурне життя народу, всі сфери його суспільної діяльності.

Літературна мова — це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей.

Літературна мова як унормована форма загальнонародної мови, її реалізація в усній, письмовій формах. Головні ознаки та функції літературної мови. Вступ. 1. Поняття національної та літературної мови. 2. Найістотніші ознаки літературної мови. 3. Тенденції розвитку української мови на сучасному етапі. Висновок.

Літературна мова — це вища форма національної мови, відшліфованаформа загальнонародної мови, якій властива багатофункціональність, унормованість, стандартність, уніфікованість, розвинена система стилів. Літературна мова обслуговує всі сфери діяльності суспільства (матеріально-виробничу, державну, культуру, радіо та телебачення, пресу, освіту, науку.

Поняття літературної мови. Співвідношення понять: загальнонародна мова, літературна мова, діалектна мова. Діалектна основа сучасної української літературної мови. Літературна мова - це мова, яка унормована всенародною практикою мовленнєвого спілкування, впорядкована, опрацьована письменниками, вченими, громадськими діячами, іншими верствами інтелігенції.

Літературна мова - оброблена форма загальнонародної мови, що володіє більшою чи меншою мірою письмово закріпленими нормами; мову всіх проявів культури, що виражаються у словесній формі. 1. Визначення. Літературна мова - завжди результат колективної творчої діяльності [1]. Уявлення про "закріпленості" норм літературної мови має відому відносність (при всій важливості і стабільності норми вона рухлива в часі).